У мене натсовий стріт на терні. У банку 13,4 блайнда, в опонента майже 69 позаду. Здавалося б, саме час будувати банк. А я чекаю у відповідь.
План трохи нахабний: показати слабкість дуже сильному гравцеві й дати йому можливість на неї натиснути. Я не знав, чи це спрацює. Але саме тут захотів випробувати ідею, яка давно сиділа в голові.
Ситуація
Граємо фазовий GGMillion$ із бай-іном $10 000 на GGPoker. До кінця пізньої реєстрації менше години. У мене близько 80 блайндів і один із п'яти найбільших стеків. Для мене це вже цінний запас фішок: хочеться пройти далі, а не без потреби влаштувати величезну битву з іншим великим стеком.
На катоффі Alisson Piekazewicz, відомий бразильський хайролер. Я вважаю його дуже сильним гравцем, і це важливо для всієї роздачі. У нього 73,5 блайнда, у малого блайнда близько 50, у великого приблизно 36. За моїми спостереженнями, великий блайнд грає як аматор.
У мене на батоні K♦Q♠. Alisson відкривається 2,3 блайнда.
Префлоп: навіщо вибивати руки, які я доміную?
Я обираю між колом і 3-бетом. Із певною частотою можу переставити, але в цій ситуації більше подобається кол.
Одна з причин відправити KQo в 3-бет: не хочеться отримати сквіз і опинитися в незручному становищі. Тут я не очікую частих сквізів від великого блайнда. Натомість він може заколити й пограти з нами постфлоп, де в мене буде позиція.
Є й інша думка. Якщо я 3-бечу, Alisson може викинути KTo, KJo, QTo. Руки, проти яких моя дама-король добре стоїть, зникають. А AQ та AK, які домінують мене, залишаються.
Тому, якщо обирати кандидата для 3-бету саме з такою логікою, я б придивився до QJo. Вибити KQ чи KJ для неї вже дуже приємно. Звісно, це залежить від того, які руки опонент справді фолдить. Універсального правила «QJo завжди краща за KQo для 3-бету» тут немає.
Я колю. Великий блайнд теж заходить. Дивимося флоп утрьох.
Флоп: обираю конкретну комбінацію
J♦9♠4♦.
Обидва суперники чекають. Я очікую, що в такому мультипоті Alisson чекатиме дуже широко, зокрема й із хорошими руками. Його чек ще не привід бездумно ставити з усім підряд.
Але моя комбінація має цікаві властивості. K♦ прибирає частину бубнових флеш-дро, Q♠ частину можливих бекдорних пікових комбінацій. Якщо я обираю, з якими KQ ставити, це аргумент на користь саме цієї руки. До того ж десятка дає мені стріт.
Моя думка була такою: я прибираю частину комбінацій, з якими суперникам зручно продовжувати, тому саме цю даму-король мені цікавіше поставити. Це міркування про конкретні діапазони, а не правило, що будь-який блокер автоматично дає більше фолдів.
Я ставлю невеликим сайзингом. Великий блайнд фолдить, Alisson колить. Залишаємося вдвох.
Терн: once in a blue moon
Приходить T♥. У мене натс.
У банку 13,4 блайнда, в Alisson 68,6 позаду. Перша думка зрозуміла: ставити й збирати велью. Але якщо я поставлю близько 10, отримаю кол, а на рівері поставлю ще 25 у банк приблизно 33, весь його стек у центрі так і не опиниться. Можна обирати більші ставки або отримати рейз, але звичайна лінія з двох ставок сама по собі цього не вирішує.
І тут я згадую ідею із шортдеку. Іноді, дуже рідко, можна прочекати найсильнішу руку проти людини, яка вміє відчути слабкість і жорстко її атакувати. Вона вирішить, що після мого чека дуже сильних рук майже немає, і почне тиснути.
Alisson саме той гравець, від якого я міг очікувати такої реакції.
Це не готова відповідь із солвера. Радше накопичений досвід: я бував у схожих ситуаціях, думав про цю лінію й хотів одного разу її спробувати. Тут зійшлися опонент, глибина й моя рука. Бубновий король теж був частиною міркування: у суперника трохи менше комбінацій флеш-дро.
Звісно, чек дає безкоштовну карту й може коштувати мені велью. Але цього разу хотілося дати сильному гравцеві можливість атакувати мій нібито слабкий діапазон. Я натиснув чек у відповідь.
7♥. Дошка J♦9♠4♦T♥7♥.
Флеш не закрився. Будь-яка вісімка тепер дає стріт, а в мене, як і раніше, натсовий стріт із KQ.
Alisson чекає. Перший варіант плану, отримати від нього велику ставку, не спрацював. Тепер я сам хочу обрати ставку, яку слабка рука може оплатити, а сильніша, наприклад вісімка, хоча б розгляне для рейзу.
Ставлю 8,8 у 13,4.
І отримую рейз до 67,6 блайнда. Він залишає собі один блайнд позаду.
Ось тепер цікаво.
Я доставляю до олл-іну, і він фолдить. Карт ми не побачили, тому я не вигадуватиму йому конкретну руку чи блокер. Але майже весь стек, який у нього залишався, він уже відправив у банк.
Чому я так зрадів
На відео видно, як мене розриває від щастя. Звісно, величезний банк теж радує. Але тут особливо приємно було те, що спрацювала ідея, яку я наважився перевірити.
Я обрав дуже сильного опонента, показав йому лінію, яка могла виглядати слабкою, й отримав величезний рейз. Зазвичай, коли вигадуєш щось настільки хитре, усе виходить далеко не так красиво. А тут вийшло.
Одна роздача не доводить, що чек терну кращий за ставку. Для такого висновку довелося б перевірити діапазони, частоти й альтернативні лінії. Моя гіпотеза була простішою: якщо суперник надто агресивно атакує цю послідовність чека й ставки, залишати в ній натси стає привабливіше.
Для мене в цьому й цікавість покеру. Ти знаєш звичну лінію, але дивишся на конкретну людину й питаєш себе: а яку можливість я можу дати їй зараз?
Іноді відповідь: чекнути натс і подивитися, що вона із цією можливістю зробить.