Дайте мені маленький квест
Я сів за комп’ютер десь у сім років і, здається, досі не вийшов із гри.
Тато ще в дитинстві казав, що в мене шило в дупі. І, схоже, він мав рацію. Я просто не вмію нічого не робити. Навіть коли виходжу погуляти, мені потрібна ціль: купити каву, зайти кудись, знайти щось цікаве. Просто ходити? А квест хто закриватиме? 🙄
При цьому я ніколи не прагнув стати супергероєм чи дійти до якоїсь кінцевої точки. Мені подобається сам процес. Пройшов маленький квест, отримав дві експи, став на 0,00001% кращим і вже добре. Можна йти далі.
Мабуть, тому я ніколи не вважаю відеоігри марною тратою часу. Там завжди щось відбувається: щось дослідив, чогось навчився, когось переміг. А от просто полежати на дивані й подивитися в стелю... Хм. Який там дроп? 😂
З цієї любові до ефективності навіть народилася сімейна субота. У неділю я граю в покер і хочу бути максимально ефективним, тому вирішив не грати напередодні. Але просто не грати в суботу? Ні, треба ж зайнятися чимось важливим!
Так у нас з’явився сімейний сніданок: ми йдемо кудись разом, спілкуємося, а потім часто проводимо весь день разом. Можемо поїхати в гори, пройтися магазинами чи придумати щось інше.
Іноді після сніданку кожен просто грає у свої ігри. Але ж грати в ігри, як ми вже з’ясували, теж ефективно 🙄 Я вболіваю за сина у Fortnite, захоплююся тим, що донька створює в Roblox чи Minecraft, і так само радію їхнім успіхам у школі, танцях та всьому іншому.
У покері я дивлюся на це схоже. Якщо я ухвалив рішення з хорошим EV і ще й дізнався щось нове про ситуацію, це вже плюс. А виграв я цю конкретну роздачу чи програв, не так важливо.
Лут можна втратити. А експа залишається з тобою. І хто знає: може, саме завдяки їй у наступному данжі, на головному босі, тобі випаде той самий легендарний артефакт.
А поки що піду по каву. Квест сам себе не закриє ☕️